Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Яценко, снова заработал мэтр на халяву! Слышал про закладку - МДМА и решил себе вставить. Паскаудинился, натравил своего "правого" бро, чтоб нашел мне эту стимульную дичь и скорее. Через два часа позвонил и сказал, что нашел контрольки, и предложил отвезти меня на природу, в безбашенный кемпинг. Мол, заживем, да покатаемся!
Кстати, взял с собой еще и немного барбов. На всякий случай, а то вдруг тяночка какая-нибудь подвернется, и нужно будет подогреть атмосферу. Думал, что чета красиво оформить нашу поездку, поэтому взял с собой ноут, музыкальные колонки и целый пакет игр. Пожалуй, эти выходные будут отличными!
Так что, ребята, готовимся вставить на полную! Приехали мы на кемпинг, но перед этим решили заглянуть в лес посмотреть на мухоморы, чтоб взять пару красивых фоточек подружкам в инсту показать. Ребятки, я вам говорю, эти грибочки на меня подействовали сильнее, чем я ожидал. Мне просто вставило насмерть!
После фотосессии нам пришлось погоняться за оленем, который каким-то образом пробежал прямо мимо нас. Мы решили, что это знак какой-то и решили искать клад, который, как слухи гласят, здесь спрятан. Ага, думаете, эти грибы нам помешают? А вот и нет! Идем мы, гонимся за оленем, а мухоморчиками нам опять насудачило. Так что пикчи в инсту у нас теперь даже психоделичнее!
От усталости мы решили немного отдохнуть. Мол, немного наркотиков и все дела. Ребятки, я вам говорю, эта закладка - огонь! Я просто полетел в космос, а мой бро, который, кстати, тоже вставил, начал видеть обезьяну на каждом дереве. Буквально через 10 минут, за нашим столиком появилась тяночка, и мы с бро поразделились на команду "на чику" и "на ботокс". Почему-то все решение приняли сразу, кличка у девушки была "Киса". Классика жанра!
Всем по очереди надо было вставить наркотиков и развеселиться на полную. Даже камин наш поджигать не пришлось, потому что у нас огненное настроение было уже сразу после первой закладки. И тут я вдруг вспомнил, что у меня взяты с собой барбы. Надо открыть наш мини-бар и раздать всем, чтобы нормально пьянствовать. Киса сразу же запуталась, не знала, что выбрать - наркотики или алкоголь. Но в конце концов выбрала позитив и вместе с нами отдушинала.
Часы идут, мы все вставляем, стимулируемся и решили устроить гонки по вело. Олень помог нам устроить трассу. Но, конечно, нам не обойтись без небольших приключений. На повороте наткнулись на медведя. Не опасного, но всё же, задрало. Нам и без этого так вставило! Стали бегать кричать на всю округу. Пока медведь нас преследовал, мы побежали к ночному костру. Ну как, ночь удалась?
Рассказывать можно долго. Эти выходные были как будто в другой реальности. Небо смерячилось, ели все, что было под рукой, а даже туалет следил за каждым нашим движением. Все, что я хотел, это чтобы время остановилось. Но со временем я все-таки понял, что нельзя находиться в этом состоянии вечно. Когда ушло наркотическое опьянение, решили собраться домой. Мы были обессилены и выбиты из колеи, но эти выходные я запомню на всю жизнь. Так что ребята, пока не руки не опустились, наслаждайтесь каждым моментом в своей жизни, и чилитесь с закладками!